Відразу ж треба відзначити, що під балансом у Рольфінгу розуміється не повна симетрія тіла. З останніх досліджень ми знаємо, що у більшості населення планети кістки скелета не повністю симетричні, наприклад, права стегнова кістка незначно (1мм, іноді більше) довша за ліву, тобто природою спочатку не передбачається повна симетрія. Так само відомо, що деякі люди з досить великою різницею в довжині ніг не мають жодних порушень на рівні таза або хребта, і відбувається це завдяки тому, що здорові та еластичні фасції тіла можуть компенсувати таке положення і забезпечити достатній рівень балансу. Тобто важливо не те, наскільки ідеально ми симетричні, а наскільки системи, що підтримують рівновагу тіла, можуть зберігати баланс.

Проте візуально баланс тіла ми можемо спостерігати, як положення тіла в просторі, при якому відповідні анатомічні орієнтири лівої та правої сторони тіла (передньої задньої поверхнею) знаходяться приблизно на одному рівні. Наприклад, акроміальні відростки ключиці або верхні частини дуг клубових кісток, за становищем яких можна судити, що ці регіони візуально перебувають у балансі. Також дуже важливо задля досягнення балансу правильне становище центру тяжкості, як окремих регіонів тіла, і загального центру маси тіла. У збалансованому положенні центри ваги тіла знаходяться на центральній осі тіла у всіх трьох площинах.

При цьому слід зауважити, що візуально збалансоване положення ще не означає можливість виконувати ергономічний та збалансований рух. Під збалансованим рухом ми розуміємо правильне та економічне включення м'язів, що його забезпечують (агоністи, синергісти, антагоністи), зі збереженням гарного почуття опори та простору, а також збалансованого становища у ключових моментах цього руху.

Для чого потрібно підтримувати баланс тіла?

У збалансованому положенні тіло витрачає значно менше енергії на підтримку пози та виконання рухів. У незбалансованому положенні організм змушений напругою м'язів утримувати рівновагу, щоб утримати тіло від падіння під постійною дією гравітації. Як правило, м'язової енергії для цього недостатньо, м'язи швидко втомлюються і їм на допомогу приходить сполучна тканина.

Як фасції допомагають тілу витримувати навантаження?

Фасції можуть змінювати свою структуру, змінюючи кількість та напрямок колагенових та еластинових волокон у тих регіонах тіла, які опинилися під дією різноманітних сил. У структурі фасцій частин тіла, які тривалий час витримують статичне навантаження (наприклад, під час роботи в офісі), з часом з'явиться більша кількість колагенових волокон. У той же час у фасціях, які виконують високоамплітудні рухи (наприклад, на заняттях з йоги, хореографії або у групах бойових мистецтв), з'явиться більше еластинових волокон, оскільки сполучна тканина постійно адаптується до впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Це означає, що спосіб життя, який ми ведемо, постійно впливає стан наших фасцій. Проте велика кількість колагенових волокон, які необхідні для протидії зовнішньому навантаженню, призводять до збільшення щільності тканини, зменшення її еластичності та збільшення внутрішньої напруги.

Чому фасціальна напруга не є благо?

Незважаючи на здатність колагенових волокон витримувати велике навантаження тривалий час, ущільнення фасцій внаслідок незбалансованого становища призводить до багатьох негативних наслідків. А саме: до погіршення кровообігу та лімфотоку, погіршення іннервації внаслідок компресії нервових стовбурів, зменшення амплітуди руху в суглобах, порушення оптимальних паттернів руху, а головна фасціальна напруга не усуває дисбаланс, а лише протидіє йому, водночас фіксуючи його. Тіло, перебуваючи під дією гравітації (вплив гравітації протягом тривалого часу є чималим навантаженням) у незбалансованому положенні змушено адаптуватися за рахунок збільшення щільності сполучної тканини. Виникає замкнене коло, чим більше навантаження, тим більше ущільнень і менше балансу, тим більше гравітаційне навантаження і тим більше потрібно колагенових волокон, щоб протидіяти їй. Таким чином, все більше виникає фасциальних ущільнень з усіма негативними наслідками. У своїх крайніх проявах цей процес призводить до структурних уражень хребта, суглобів та негативно впливає на функції внутрішніх органів та систем організму.

Факторів, що впливають на ущільнення сполучної тканини, що ведуть до втрати балансу тіла, досить багато. Якщо коротко, то їх можна розділити на:

Внутрішні фактори: перенесені захворювання, внаслідок яких виникає ущільнення сполучної тканини (наприклад, запалення легень може призвести до ущільнення endothoracic fascia, що призведе до дисбалансу регіону грудної клітки та плечового поясу), також генетичні фактори або порушення розвитку.

Зовнішні фактори: травми та пошкодження сполучної тканини, тривалий вплив несприятливих факторів: екологічні, незбалансоване харчування, порушення рухових патернів (і те, що сприяє цьому: незручний одяг та взуття, відсутність регулярної та різноманітної рухової активності).

Як можна усунути сполучнотканинні ущільнення та повернути тілу баланс?

Насамперед усунення всіх зовнішніх шкідливих факторів, що так чи інакше позначиться сприятливо, але, на жаль, до повного звільнення сполучної тканини не призведе. Фасції дуже довго зберігають пам'ять про різноманітні травмуючі дії у вигляді мережі колагенових волокон, формуючи іноді значні ущільнення. І для того, щоб запустити процес перебудови колагенової мережі, потрібні систематичні різноманітні стимули, що відповідають вектору напряму та ступеню натягу цих волокон.

Різноманітна рухова активність з виконанням складнокоординаційних та високоамплітудних рухів (йога, хореографія, бойові мистецтва) може створити такі імпульси впливу на сполучну тканину, які повинні в результаті вести до її звільнення, але на практиці звільнення тканин відбувається далеко не в повному обсязі. Дуже складно підібрати вправи для звільнення глибоких фасцій тазу та грудної клітки або в повному обсязі впливати на кілька рівнів зв'язок та фасцій стопи. Рух тут має бути строго дозованим по амплітуді і мати дуже складну траєкторію, що відповідає напрямку волокон. Крім того, більшість занять з йоги або танців не ставлять перед собою будь-якої терапевтичної мети.

Тому можна сказати, що найбільш дозованим і суворо індивідуальним впливом веде до звільненню сполучної тканини з метою досягнення балансу пози та руху на даний момент є види мануальної терапії, що працюють із фасціями. Такі, наприклад, як Рольфінг, який є першою у світі системою мануального впливу, метою якого є досягнення загального балансу пози та руху тіла через вплив на сполучну тканину (фасції). Становлення Рольфінгу відбувалося в сорокових роках минулого століття і з тих пір поколіннями рольферів було накопичено значний досвід у досягненні балансу тіла з використанням м'якотканих маніпуляцій (детальніше можна прочитати тут).

Айда Паулін Рольф